ЗНАЙТИ ЛІКАРЯ ПО ПРІЗВИЩУ:

 

НОВИНИ

25 листопада в світі відзначають Міжнародний день боротьби за ліквідацію насильства над жінками. Дата 25 листопада була обрана в пам’ять про сестер Мірабаль – політичних активісток, забитих до смерті палицями таємною поліцією за наказом диктатора Домініканської Республіки Рафаеля Трухільо в 1960 році.

Метою дня є привернення уваги громадськості до актуальних проблем подолання насильства в сім’ї та забезпечення рівних прав жінок і чоловіків. Щорічна акція «16 днів проти насильства», що проходить з 25 листопада по 10 грудня, була ініційована Першим всесвітнім інститутом жіночого лідерства у 1991 році. З того часу понад 1000 організацій та осіб з понад 100 країн щорічно проводять акції в рамках однойменної кампанії, закликаючи до припинення усіх форм насильства проти жінок. З 2000 року цю ініціативу підтримує і Україна.

Питання про попередження насильства в сім’ї та надання допомоги постраждалим від насильства, в першу чергу жінкам і дітям, є одним з основних пріоритетів діяльності органів державної влади та громадськості. Важливим напрямом державної політики в цьому питанні є просвіта широкої громадськості та формування у громадян стійкого неприйняття насильства в будь-якій формі.

Дуже важливо, щоб кожен усвідомив, що насилля проти жінки – це не міф, а реальна проблема, від якої навіть сьогодні, у XXI сторіччі, потерпають українські жінки. За даними ООН, 35% жінок і дівчаток у світі піддаються тим чи іншим формам фізичного та/або сексуального насильства протягом життя; близько 200 мільйонів жінок і дівчаток покалічили операціями на жіночих статевих органах (в основному в Африці і деяких країнах Близького Сходу); у всьому світі близько 750 мільйонів жінок і дівчаток вступили в шлюб до досягнення 18-річного віку; жінки і дівчатка складають 71% всіх жертв торгівлі людьми, 3 з 4 з них зазнають сексуальної експлуатації. Жінки у всьому світі потерпають від домашнього насильства більше, ніж від пограбувань та в автомобільних катастрофах, разом узятих.

ООН зазначає, що жінки і дівчатка піддаються насильству, як у мирний час, так і під час збройних конфліктів – з боку держави, суспільства, родичів. Насильство над жінками не обмежене рамками будь-якої конкретної політичної або економічної системи. Воно існує в будь-якій країні, не визнає кордонів матеріального добробуту, раси і культури. Структури домінування, на яких ґрунтується насильство, глибоко вкорінені в суспільстві. Досвід або загроза насильства повсюдно перешкоджають жінкам в повній мірі здійснювати свої права людини і користуватися ними.

 Наслідки насильства в сім’ї – це стреси і велика кількість психологічних проблем, в тому числі психічні розлади, психосоматичні захворювання, аж до наркоманії і суїциду, зруйновані сім’ї і покалічені долі. І дуже часто такі злочини залишаються безкарними.

Багато з тих, хто страждає від насильства, не заявляють про пережите приниження через страх помсти, брак коштів для самостійного існування, емоційну залежність, турботу про дітей, побоювання, що до їхніх слів поставляться скептично або з недовірою.

Україна як держава докладає зусиль, аби викорінити насильство в сім‘ї: ухвалено відповідний закон; країна приєдналася до кампанії ООН проти побутового насильства. 15 листопада 2001 року в Україні був прийнятий Закон «Про попередження насильства в сім’ї». 7 листопада 2011 року від імені України була підписана Конвенція Ради Європи про попередження та боротьбу з насильством щодо жінок та домашнім насильством.

Безумовно, подолання насильства в родині, можливе лише за умови об’єднання зусиль і державних органів та установ, і громадських організацій, і кожного громадянина. І кожен з нас має сказати «Ні! Насильству» у власній родині. Адже сім’я – це саме те місце, яке має бути світлим затишком, острівцем безпеки і комфорту у нашому житті. Місце, де тебе розуміють і поважають, де можна нікого не боятися і почуватися вільно кожному: і маленькій людині, і дорослому, і особі літнього віку. Пошана один до одного, взаєморозуміння, орієнтування на мирне рішення конфлікту можуть забезпечити благополуччя і згоду в сім’ї, а відповідно і добробут держави в цілому.