ЗНАЙТИ ЛІКАРЯ ПО ПРІЗВИЩУ:

 

НОВИНИ

Всесвітній день допомоги хворим проказою був заснований ООН у 1953 р. на честь Рауля Фоллеро і всіх небайдужих до цієї проблеми людей, які присвятили своє життя боротьбі з хворобою Гансена – проказою. Відзначається з 1954 року щорічно 30 січня.

Проказа (лепра, хвороба Гансена) – це хронічна інфекційна хвороба з контактною передачею та хронічним перебігом, яку спричинюють мікобактерії лепри, кислотостійкі паличкоподібні бацили. Хвороба вражає, в основному шкіру, периферійну нервову систему, іноді переднього відрізку ока, верхніх дихальних шляхів вище гортані, яєчок, а також кисті та стопи. Належить до групи забутих тропічних хвороб. За статистичними даними, з осіб, яким загрожує небезпека зараження проказою, дійсно хворіють нею від 5% до 10%, так як більшість людей володіють достатнім рівнем імунітету від збудника цієї хвороби. Небезпека захворювання зростає при тривалому контакті з ураженими проказою шкірними покривами.

Встановленим джерелом є хворі люди. Резервуаром інфекції в природі можуть бути броненосці, червоні вивірки, примати, але випадків зараження від них людей не описано. Передача інфекції відбувається при тісному і тривалому контакті з хворим (між подружжям, від батьків до дітей). Передача активно здійснюється від хворих і через носоглоткові виділення. Можливе інфікування внаслідок укусу комах.

Мікобактерія лепри розмножується повільно, інкубаційний період триває близько 5 років. До появи симптомів може пройти до 20 років.

За клініко-гістологічними даними розрізняють дві форми хвороби: туберкулоїдну і лепроматозну. При першій формі шкірні зміни менш помітні, а більш виражені ураження нервових стовбурів. Її вважають відносно доброякісною. При лепроматозній формі найбільш виражені шкірні ураження, меншою мірою уражаються нерви. Вона є злоякісною. Є й пограничні форми, що з'єднують у собі риси двох головних форм у різних місцях організму.

Лепра виліковна за допомогою комбінованої терапії. Лікування прокази потребує участі багатьох спеціалістів. Можуть знадобитися консультації ортопеда, офтальмолога, невропатолога, фізіотерапевта. Хворі з активними тяжкими проявами хвороби підлягають госпіталізації у лепрозорії, де їм створюють умови, наближені до домашніх, та призначають відповідне лікування. За відсутності агресивного перебігу лікування проводять амбулаторно. При цьому регулярно обстежуються члени сім'ї хворого на проказу.

Випробовуються вакцини, сформовані з живих штамів БЦЖ (вакцинного варіанту туберкульозної палички) і вбитих мікобактерій лепри.

Без лікування хвороба може призводити до прогресуючих і стійких уражень шкіри, нервів, кінцівок і очей. За офіційними даними з 159 країн шести регіонів ВООЗ, кількість зареєстрованих випадків захворювання на лепру становить 211009. У «Глобальній стратегії боротьби з лепрою на 2016-2020 рр.: прискорення дій в інтересах ліквідації лепри в світі» основна увага приділяється дітям, а також запобіганню інвалідизації.

Протягом усієї історії люди з проказою були відомі як прокажені. У XXI столітті цей термін став менш актуальним, внаслідок зменшення числа хворих на проказу. Через стигму цих пацієнтів деякі вважають за краще не використовувати слово «проказа», а віддають перевагу поняттю «хвороби Гансена».

Згідно з рекомендаціями ВООЗ діагноз є правомірним за наявності:

гіпопігментованих або червоних плям на шкіри з втратою чутливості там і негативною йодо-крохмальною пробою на виділення поту;

ураження периферичних нервів з їхнім потовщенням та пов'язаною втратою чутливості;

виявлення за допомогою світлового мікроскопа кислотостійких мікобактерій у матеріалі з шкірних вогнищ, отриманих методом зішкрібу.

Департамент охорони здоров’я міської ради нагадує про необхідність щорічного обстеження контактних осіб та виявлення хвороби на ранніх стадіях. Рання діагностика та лікування багатопрепаратною терапією є найефективнішим способом запобігання інвалідизації, а також подальшій передачі хвороби. Своєчасно звертайтеся до сімейного лікаря, який направить для проведення необхідних лабораторних тестів (гістологічні дослідження біоптатів шкіри, взятих з периферійних ділянок ураження; мазків з носа; полімеразну ланцюгову реакцію (ПЛР); тест на інгібування міграції лімфоцитів; лепроміновий шкірний тест), поставить діагноз та призначить лікування.