Щорічно 1 грудня згідно з рішенням Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ) та Генеральної Асамблеї ООН, прийнятим в 1988 році, відзначається Всесвітній день боротьби зі СНІДом, покликаний підвищити глобальну поінформованість щодо ВІЛ/СНІДу та продемонструвати міжнародну солідарність у зусиллях по зниженню тягаря цієї хвороби.
СНІД, або Синдром набутого імунодефіциту — важке інфекційне захворювання, спричинене вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ), яке пошкоджує імунну систему людини, і таким чином знижує опірність організму проти будь-якого захворювання. Самою пізньою стадією ВІЛ–інфекції є синдром набутого імунодефіциту (СНІД). Статистика померлих від СНІДу в світі катастрофічна. За оцінкою ВООЗ/ЮНЕЙДС Україна продовжує залишатись регіоном з високим рівнем поширення ВІЛ серед країн Центральної Європи та Східної Азії. Питання протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу в Україні є одним із пріоритетних напрямів державної політики у сфері охорони здоров’я і соціального розвитку та предметом міжнародних зобов’язань.
Підступність ВІЛ-інфекції полягає у тому, що після зараження людина може довгий час (8-10 років і більше) не відчувати ознак хвороби, вважати себе здоровою і водночас інфікувати інших. Вірус імунодефіциту людини може знаходитися у всіх біологічних рідинах (кров, сперма, вагінальний секрет, грудне молоко, слина, сльози, піт), долає трансплацентарний бар’єр. За ступенем ризику зараження найбільшу небезпеку представляє ВІЛ-інфікована кров (для зараження достатньо 0,1 мл інфікованої крові), так як містить найбільш високу концентрацію вірусу, далі йдуть — сперма, вагінальний секрет, спинномозкова рідина. Така біологічна рідина, як піт, слина, сеча, слізна рідина, мокрота містять настільки малу концентрацію вірусу, що не представляє небезпеки людині в плані зараження.
Вірус передається через кров при переливанні ВІЛ-інфікованої цільної крові або її компонентів; застосування ВІЛ-інфікованого хірургічного та ін’єкційного інструментарію, голок для введення будь-яких препаратів (спільні шприци та голки при внутрішньовенному введенні наркотичних речовин, нестерильний медичний інструмент); дитині від ВІЛ-інфікованої матері (під час вагітності, пологів чи годування грудним молоком), при статевих стосунках з ВІЛ-інфікованою особою. Люди не можуть заразитися при звичайних повсякденних контактах, таких як поцілунки і потиск рук, або при спільному користуванні особистими предметами і вживанні продуктів харчування, води. Хвороба не передається побутовим шляхом: через повітря, при спільному проживанні, роботі в одному приміщенні, користуванні посудом.
На сьогодні ВІЛ-інфекція не має радикальних засобів лікування, тому головною зброєю в боротьбі з поширенням вірусу є попередження нових випадків інфікування. У зв`язку з цим необхідно: вести здоровий спосіб життя; уникати випадкових статевих контактів, особливо з особами, що вживають наркотики; пам`ятати, що венеричні хвороби підвищують ризик інфікування ВІЛ, а тому їх потрібно терміново лікувати; інвазивні маніпуляції (проколювання вух, нанесення татуювань, пірсинг) необхідно проводити тільки в спеціалізованих установах; не застосовувати вже використані, брудні шприци та голки; знати, що вагітні ВІЛ-інфіковані жінки можуть запобігти народженню ВІЛ-інфікованої дитини, якщо вони своєчасно стануть на облік в жіночій консультації.
Сьогодні лікування, на жаль, не може привести до одужання, проте воно може повернути до нормального життя, оскільки попереджує розмноження вірусу та розвиток хвороби. Завдяки останнім досягненням в розширенні доступу до антиретровірусної терапії (АРТ) життя ВІЛ-позитивних людей стало більш тривалим і більш здоровим. У м.Запоріжжя консультування та кваліфікована медична допомога з питань ВІЛ/СНІДу надається у відділенні профілактики та боротьби зі СНІДом КНП «Запорізька обласна інфекційна клінічна лікарня» ЗОР за адресою: м. Запоріжжя вул. Добролюбова, 23. Вся інформація стосовно ВІЛ-інфікованої особи є конфіденційною.
Департамент охорони здоров’я міської ради нагадує: своєчасне встановлення діагнозу ВІЛ-інфекції дозволяє вчасно почати необхідне лікування та вжити інших заходів до зменшення ймовірності передачі ВІЛ близьким людям.
