Аналіз захворюваності на дифтерію, який проводиться Всесвітньою організацією охорони здоров’я, свідчить про зростання випадків дифтерії в світі за останні два роки. При цьому понад 50% всіх випадків дифтерії в 2018 році зареєстровано в Індії.
В Україні у 2020 році не зареєстровано жодного випадку захворювання, на відміну від 2019 року, коли було зареєстровано 21 випадок (Хмельницька, Луганська, Закарпатська, Тернопільська області та м.Київ). В місті Запоріжжя випадків дифтерії не зареєстровано.
Дифтерія – це гостре інфекційне захворювання з повітряно-крапельним механізмом передачі, яке характеризується місцевим фібринозним запаленням (переважно слизових оболонок ротоглотки) та явищами загальної інтоксикації з переважним ураженням серцево-судинної та нервової систем.
Дифтерійна паличка (коринебактерія), потрапляючи у дихальну систему, виробляє екзотоксин, який блокує синтез білка в клітинах, в результаті чого виникають тяжкі функціональні та структурні зміни, інколи несумісні з життям.
Захворювання на дифтерію може мати наступні прояви: неприємний запах з рота, біль у горлі, підвищена температура, лихоманка, прогресуюча слабкість, набряк слизової оболонки ротоглотки, наліт на мигдалинах сірого кольору, осиплість голосу, набряк шиї, збільшення регіональних лімфатичних вузлів. Інкубаційний період у середньому від 1 до 10 днів.
Дифтерія – вакцинокерована інфекція. Хворіють на дифтерію не щеплені або невірно щеплені особи. Захворювання може протікати у вигляді спалахів та спорадичних випадків, залежно від рівня колективного імунітету. Як окремий вид інфекційного процесу виділяють бактеріоносійство Corynebacterium diphtheriae. Клінічна картина захворювання залежить від локалізації патологічного процесу, його поширеності, наявності та характеру ускладнень, приєднання вторинних інфекцій. Дослідженням встановлено: за останні 10 років у коринебактерій дифтерії збільшилася кількість генів, які відповідають за стійкість до антибіотиків. Виявлено 18 варіантів генів токсину, які могли б змінити структуру токсину в достатній мірі, щоб існуючі методи лікування стали менш ефективними.
Для попередження розповсюдження захворювання потрібне раннє виявлення хворого, його ізоляція та лікування, а також виявлення та санація бактеріоносіїв. Єдиний спосіб захиститися від дифтерії і попередити розвиток небезпечних ускладнень – вакцинація дітей згідно з календарем профілактичних щеплень і ревакцинація дорослих (кожні 10 років). Метою щеплення є створення антитоксичного імунітету проти дифтерії, наявність якого практично ліквідує небезпеку розвитку важких форм дифтерії та приводить до зниження захворюваності. Вакцинація, як і перенесене захворювання, не гарантує захист від інфікування та захворювання, але у щеплених захворювання буде протікати набагато легше. Тому так важливо вчасно проводити як вакцинацію, так і ревакцинацію.
Департамент охорони здоров’я нагадує: профілактичні щеплення проводяться безкоштовно в центрах первинної медико-санітарної допомоги міста, за направленням сімейного лікаря.